Незламні: історія виживання селища на Чернігівщині під час великої війни.
«Наші люди неймовірні. Одна справа ховати ноутбуки, інша – шкільні автобуси. Так от, жителі нашого селища ховали шкільні автобуси», – ділиться Олена Петрівна, освітянка та керівниця громадської організації «Сигма».
Життя триває: історія виживання під час окупації.
Рано вранці ми приїхали до Михайло-Коцюбинської громади, що на Чернігівщині. Було морозно, що характерно для грудня, але світило сонечко.. Підійшовши до сільської школи побачили охайну будівлю, і здавалося б, нічого не нагадувало про страшні дні воєнних дій. Але вони там були…
Для пані Олени селище Михайло-Коцюбинське стало другим рідним домом. Сюди її родина тікала від війни у 2014 році з міста Донецька. Але у 2022 році тут її теж застала війна, російська окупація. Пережити ті події змогли прості люди, об’єднавшись та підтримуючи одне одного. Вони ділились їжею, ліками, ховались у підвалах та чекали визвольні збройні сили України.
Пані Олена радо зустріла нас у школі та повела у клас співу. Там було світло та затишно, на підвіконні росли квіти.
«6 березня 2022 року школа була зруйнована, все було розтрощено. А що найгірше – загинула людина. Було наскільки боляче, що я не розмовляла тиждень», – пригадує жінка.
У підвалі школи знаходилися люди – мешканці села разом з дітьми ховалися від обстрілів. Разом вони ділилися останнім шматком хліба і мріяли про перемогу.
«Школа була нашим прихистком, нашим фортом», – згадує Олена Петрівна.
Саме тут, під звуки вибухів, люди знаходили підтримку один в одному. Сьогодні, коли війна вже позаду, школа знову стала осередком життя села.
Також наша героїня поділилася, що окупанти грабували сільську раду, виносили звідти цінні речі, творили у приміщеннях безлад. Заїхали воєнною технікою на її приватне подвір’я, а ще ховали у городі за парканом «Сонцепьок». Тоді господарка з чоловіком та неповнолітньою донькою зібрали найнеобхідніші речі у три сумки, з якими ще тікали з Донецька і поїхали до родичів у сусіднє село. Олена повідомила правоохоронні органи про ворожу техніку у її дворі, а коли окупанти виїхали з двору, то були знищені збройними силами України.
Історія Олени Петрівни – це історія тисяч українців, які пережили окупацію і продовжують жити далі, незважаючи ні на що. Михайло-Коцюбинське – селище на Чернігівщині, яке пережило весь біль війни. Мешканці цього селища, звичайні люди, продемонстрували неймовірну силу духу, згуртованість та взаємодопомогу. Сьогодні селище відроджується –зруйновані будинки відновлюються, а життя поступово входить у своє русло. Але спогади про війну залишаться в серцях людей назавжди.
Матеріал підготували Марія Шамоніна та Тетяна Васильєва в межах проведення поглибленої школи «Правда через історії», що реалізується за підтримки National Endowment for Democracy (NED).